органом українських письменників. Редакція журналу підкреслювала, що понад усе дбає про те, щоб її видання було вогнищем «спільної праці для галичан буковинців, українців, щоби бодай на тім полі, де не можуть розділити нас ніякі кордони, ми всі, по сей і по той бік Збруча, чули себе єдиною сім’єю».
   Виданнями, що впливали на літературний процес, були “Молода Україна», «Зоря», «Артистичний вісник», «Світ», «Будучність», «Неділя», «Нова Буковина», «Ілюстрована Україна», «Діло», «Життя і слово», «Буковина».
   На Східній Україні виходив російською мовою журнал «Киевская старина» - (1882 – 1907). У ньому містилися статті з ділянок української історії, етнографії і літератури.
   У 90-х роках було видано чимало літературних збірників : «На вічну пам’ять Котляревському», «З початку життя», «Багаття», «Нова рада», «З неволі». У підготовці цих збірників брали участь Іван Франко, Панас Мирний, Михайло Коцюбинський, Леся Українка, Михайло Старицький.
   Після революції 1905 р. на Східній Україні виходять окремі періодичні видання. Місцева адміністрація конфісковувала наклади газет і журналів, арештовувала редакторів, залякувала й арештовувала передплатників і читачів. З відносно невеликого числа періодичних видань майже всі припиняли існування через цензурні утиски й урядову заборону.
   Замість забороненої «Громадської думки» 1906 року почав виходити щоденник «Рада», який проіснував найдовше – до липня 1914 року. Був заборонений перед початком війни.
   Велике значення для розвитку літератури  мав журнал «Українська хата».
   Короткочасно існували «Світова зірниця», «Засів», «Маяк», «Згода», «Слово», «Боротьба», часописи «Нова громада», «Вісник культури і життя», «Рідний край», «Україна», «Дзвін», «Степ», «Основа» та ін.
   Усіх їх калічила цензура, конфісковувала частково й цілком остаточно забороняла.
   Незважаючи на постійні утиски з боку держави, російського самодержавства, українська література розвивалася, не давала заснути гнобленому народові, будила національну свідомість. У 80-ті роки XIX століття продовжують літературну діяльність Панас Мирний, Іван Нечуй-Левицький, Іван Карпенко0Карий, Марко Кропивницький, Михайло Старицький.
   У Софії(Болгарія), в еміграції, наполегливо працює Михайло Драгоманов. Він стає духовним наставником цілого ряду молодих і талановитих письменників. Серед них навідоміші – Іван Франко, Леся  Українка. В 1887 році виходить збірка І.Франка «З вершин і низин». Вона стає значною подією в літературному житті, засвідчує появу в українській літературі сильного, небуденного явища.
   У 80-ті роки починають свою творчість Леся Українка й Михайло Коцюбинський. У Галичині виростає постать першорядної ваги – Іван Франко. Навколо нього групуються значні творчі сили.
   Літературна Галичини напрочуд багата – Степан Ковалів і Андрій Чайковський, Михайло Павлик і Наталія Кобринська, Уляна Кравченко й Климента Попович. Різної сили таланту, рівня обдарованості, вони --->

0 коммент.:

Дописати коментар