Творчість Вільяма Шекспіра багатопланова, у ній представлені не лише криваві образи монархів і феодалів. Як митець епохи Відродження, Шекспір не міг оминути у своїх п'єсах теми кохання. Ця тема звучить як у його комедіях, так і в трагедіях. Донині надзвичайно популярною залишається написана в 1596 році трагедія "Ромео і Джульєтта", що є історією короткого кохання юних жителів італійського міста Верони.
У цьому творі драматург використав класичний сюжет про закоханих, яким перешкоджає доля. Невблаганна доля постає у вигляді ворожнечі між родами Монтеккі і Капулетті, до яких належали Ромео і Джульєтта. Автор прагне донести до глядача думку про непереможність справжнього кохання. У ході дії ми починаємо розуміти, що Монтеккі і Капулетті ворогують уже не між собою, а зі своїми дітьми - Ромео і Джульєттою. Таким чином, ворожнеча і помста, як спадщина похмурого Середньовіччя, протиставляється коханню, світлому здобутку епохи Відродження. Головні герої твору намагаються захистити своє почуття від брутального втручання сторонніх і гинуть. Але кохання юних веронців перемагає вікову ворожнечу двох родів.
Кохання Ромео і Джульєтти далеке від ідеалізації, воно не схоже на надумане кохання середньовічних рицарів до прекрасної дами, образ якої був слабо пов'язаний з реальним земним життям. Джульєтта наївна, беезпосередня і щира, у проявах свого почуття вона може бути і смішною, і зворушливою. Ромео, який уже мав досвід у сердечних переживаннях, захоплюється цією дівчиною, схиляється перед силою її кохання, жертовністю і мужністю. Він перероджується під впливом своєї пристрасті до тендітної і зворушливї Джульєтти. І дівчину, і юнака ми вже не сприймаємо як представників двох родин, вони стають уособленням чистого і вірного кохання. Образи Ромео і Джульєтти в літературі є вічними образами закоханих, здатних іти до кінця заради утвердження свого права любити.
0 коммент.:
Дописати коментар