Народився 6 червня в Москві в родині військовослужбовця. Навчався вдома у освідчених гувернерів. З 1811 – 1817 рр. хлопчив навчався у ліцеї Царському Селі. З ранніх літ проявляв здібності до художнього писання, брав участь в укладанні рукописних збірок, газет, журналів. Гурток 2Арзамас», в якому брав активну участь О.Пушкін, виховував літературні смаки, знайомив юних ліцеїстів з традиціями і новинками поетичного Парнасу, сприяв формуванню художньо – мистецьких смаків, ідейних переконань молодого покоління.
У 1814 р. – з’являються перші друковані поезії Пушкіна в журналі «Вестник Європы». Читацька аудиторія отримала змогу познайомитись з майбутнім поетом.
Закінчивши навчання, Пушкін почав працювати в колегії іноземних справ. Стає учасником літературного гуртка «Зелена лампа», що був зі складових частин таємного товариства «Союз благоденства». Де піднімались питання взаємовідносин влади і народу, проблеми соціальних відносин в суспільстві. Перебування на службі стало проблематичним, його відсилають до Катеринослава, а потім через хворобу їде на Кавказ, в Крим. У 1823 р. – переїжджає у Одесу, де працює в князя Воронцова. У 1824 р. – його відправляють до села Михайлівське біля Пскова, в батьківський маєток. Тут перебуває у засланні.
У 1817 – 1820 рр. пише поему «Руслан і Людмила» присвячені Жуковському, ліричні вірші, романтичні поеми «Кавказький бранець», «Брати-розбійники», «Євгеній Онєгін».
Вересень 1826 р. – час повернення Пушкіна із заслання, проте поліцейського та цензурного нагляду з поета не зняли. Робота в «Литературной газете» 1830 – 1831 рр. надає письменнику можливість безпосереднього спілкування з широкими читацькими колами. Восени 1830 р. мешкає в селищі Болдіно Нижегородської губернії. Продовжує писати «Євгенія Онєгіна», «Скупий цар», «Моцарт і Сальєрі».
1831 р. – одружується з Олександрою Гончаровою, переїжджає до Петербурга, закінчує роботу над «Євгенієм Онєгіном», пише казку «Про царя Салтана», роман «Рославльов». Подорожує до Казані, Оренбурга, Уральська, Болдіна. З 1836 р. Пушкін займається видавничою роботою – видає журнал «Современник» перекладає поезію А.Міцкевича, освоює і укладає «Історію Петра».
Поетична спадщина О.Пушкіна надзвичайно широка й різноманітна. Ранній період лірики припадає на 1817 – 1819 рр. Це поезії «Вольність», «Село», «До Чаадаєва» Пушкін став основоположником прогресивно-реалістичного напрямку, насиченого романтичною елегійністю, ідилігічно - картичноою образністю, багатозначною метафоричністю.
8 лютого 1837 р. Пушкін був убитий на дуелі французьким емігрантом Ж. Дантесом. Поета поховано біля села Михайлівське в селищі Святі Гори(тепер Пушкінські гори) поблизу Святогорського монастиря.
Нянька – Орина Радіонова.
Дельвіг, Пущін, Чаадаєв – друзі ліцею.
Улюблена пора року – осінь.
0 коммент.:
Дописати коментар