Павло Тичина
(1891-1967) видатний український поет-модерніст,перекладач,громадський діяч.Він
та його твори були номінантами на здобуття Нобелівської премії,мова йшла не про
вітчизняні, а зарубіжні твори,розповіді про англійських вчителів та
Гарвардський університет (США ).
Павло Григорович Тичина народився 23 січня 1891
р. у с.Пісках на Чернігівщині,належив до сімейного древа козаків (також було
відомо, що його пращур був полковником у війську Б.Хмельницького ).
Павлик був сьомою
дитиною у великій родині (з 13 дітей вижило дев’ятеро).Батько був дяком та
учителем грамоти.Тичини жили дуже скромно,не рідко голодували,мали хороший хист
до пісні.Дитинство Павлика було пов’язане з матір’ю.За старанне навчання у
початковій школі, його перша вчителька подарувала йому кілька українських книжок,
які заціпивши в його душу інтерес до рідного слова (вчительку звали Серафима
Морачевська).Через багато років він напише про неї зворушливу поему.За порадою
улюбленої вчительки, батько віддав сина до Монастирського хору в
Чернігові.Хористи не тільки співали, але й навчалися у духовному училищі.Це
була єдина можливість Павла здобути освіту.Згодом керівник хору доручав
талановитому Тичині навчати нотної грамоти новачків.Навчався юнак у Духовній
семінарії з 1907-1913 рр. і натхненно реалізує свій талант.Славетний
письменник, щосуботи організовував у своєму домі творчі зустрічі, на які
збиралися шанувальники мистецтва.У 1913-1917 рр. Тичина продовжує навчання на
економічному факультеті Київського комерційного університету (закінчити так і
не вдалося через революцію).Водночас відпрацьовує на низьких посадах у
редакціях газети «Рада», журналу «Світло», помічником хормейстера в театрі
Миколи Садовського, рахівником у Чернігівському земстві.Павло Тичина уславився
своєю збіркою віршів «Сонячні кларнети», яка вперше вийшла у 1918 р. Наступні
два видання з’явилися у 1920-1925 рр. Збірку склали твори написані 1913-1918
рр. Збірка надзвичайно світла, тепла, сонячна, і сповнена оптимізму не
дивлячись на трагічність епохи змальовану у ній.Вірші : «Арфами, арфами…», «О
панно Інно, панно Інно», «Золотий гомін», «Одчиняйте двері», «На майдані коло
церкви» та інші.