Роман Вальтера Скотта "Айвенго" - скорочено( історичні події, зображені в романі)

   Дія іторичного роману Вальтера Скотта "Айвенго" розгортається приблизно в 1194 році. Дата ця пов'язана з поверненням до своєї країни після довгих років відсутності англійського короля Річарда I Левове Серце( 1157-1198). Вальтер Скотт, майстерно змальовуючи високе кохання, рицарські поєдинки і подвиги, звертається до реальної особи минулого, що прожила життяЮ сповнене сміливого дерзання, боротьби за справедливість, - таким автор представляє читачеві Річарда, сина першого короля Анжурійської династії генріха II Плантагенета.

"Айвенго"

   Річард I після смерті батька та втрати старшого брата успадкував королівську корону, а згодом взяв участь в Третьому Хрестовому поході.  На час походу Річард призначив правителем Англії свого молодшого брата, принца Джона, який, отримавши тимчасову владу, почав інтригувати проти старшого брата, щоб стати повноправним монархом. У поході Річарду I не вдалося порозумітися з королем Філіпом-Августом, який очолював французьку армію. У діях англійського та французького королів не було єдності, що призвело до розбрату вояків, тому спроба взяти Єрусалим приступом не мала успіху. 

   Несподівана поразка та тривожні вісті з дому про загарбницькі плани принца Дона і міжусобиці змусили короля Річарда повернутися до Англії. Але на шляху додому він потрапляє у полон до герцога Австрійського. Лише у 1194 році було звільнено Річарда, і він вирішив таємно повернутися на батьківщину. Ці події кінця XII століття стають тлом історичного роману Вальтера скотта "Айвенго".  

   На той час  Англія була феодальною країною, корінне населення якої - англосакси - вже більше століття чинило опір загарбникам-норманам, намагалючись відстояти свою незалежність. Ще в 1066 році французький герцог з Нормандії Вільгельм Завойовник, предок Річарда першого, зі своїм військом напав на Англію. У битві біля міста Гастінгса він переміг останнього саксонського короля Гарольда Сміливого та захопив владу й найкращі  землі та маєтки, а на вищі державні посади були призначені нормани. У країні виник військово-феодальний прошарок суспільства - барони та рицарі, які спочатку  підтримували королів-норманів, а потім, прагнучи розширити свої привілеї, самі почали ворогувати з ними. Тому англійські королі конфліктували як зі своєю норманською аристократією, так і з корінним англосакським населенням.