Роль автора " Народних оповідань" , " Інститутки", " Кармелюка" в розвитку української літератури величезна. Марко Вовчок - письменниця революційно-демократичного напрямку, яка продовжує шевченківські традиції у прозі. Антикріпосницька спрямованість її оповідань, постаті народних протестантів проти несправедливого соціального ладу, до внутрішнього світу трудівниці-селянки, - все це було новим словом і мало великий вплив на її сучасників та послідовників.
Прогресивний вплив мала стильова оповідна манера Марка Вовчка, вміння відтворити психологію народних персонажів, оцінити життя з народних позицій, її творче ставлення до фольклорних багатств.
У 60-ті роки " Народні оповідання" сильно вплинули на прозу письменників, що виступали на сторінках " Основи". Під безпосереднім впливом " Інститутки" написано повість Д.Мороза "Безталанна".
Творчість Марка Вовчка набуває великої популярності на західноукраїнських землях. 1862-1863 рр. її оповідання " Козачка" і Пройдисвіт"(частково) друкуються у львівському журналі " Вечерниці", деякі твори з'являються на сторінках журналу "Мета".
Традиції Марка Вовчка, її пафос борця за волю й людські права народних мас, її образи безправних, але волелюбних і гордих селян, її мелодійна й виразна оповідна манера, майстерний динамічний діалог знайшли продовження й творчий розвиток у діяльності демократичних письменників України.
Продовжуючи шевченківські традиції, Марко Вовчок заклала основи реалістичного оповідання й повісті в українській літературі, розвинула літературну мову, внесла до неї скарби українського фольклору, мови, живого побуту українського народу.
0 коммент.:
Дописати коментар