Весілля
Народна драма – це різні форми театрального мистецтва, різноманітні драматичні дійства, які передавалися з покоління до покоління в усній форміі і виконувалися переважно самодіяльними артистами. Свою історію народна драма веде від обрядових ігор і танців( купальські ігри, обряд «Маланки», водіння «кози», весільна драма тощо).
Характерними ознаками народних драм були народний гумор і казкові поеми, використання народних поем, прислів’їв і анекдотів. Злободенні питання виконавці трактували з власної точки зору. Народна драма підготувала грунт для виникнення в XIX столітті реалістичної драматургії й театру.
Народній драмі належить почесне місце серед фольклорних творів. Зародилась вона ще у сиву дохристиянську давнину. То були невеличкі сценівки віршованої форми.
Україна багата на розмаїті весільні обряди. У кожному регіоні цей обряд має свої відмінності. Його значення в тому, що він відбиває світогляд і мораль трудового народу, родинні та суспільні стосунки на кожному історичному етапі. У ньому З великою теплотою оспівана доля жінки до і після одруження. Весільними піснями супроводжується замішування короваю, розплітянняя коси молодої, одягання на неї очіпка. Святкуючи перезву, родичі молодої після першої шлюбної ночі йдуть або їдуть з відповідними обрядовими піснями на частування до хати молодого.
Жіночий хор співає за чітко окресленим сценарієм від якого не можна відступити. Найпопулярніші такі весільні пісні: «Ой стала я на билиночку», «Де ти калино росла», «Ой думала та гадала», «Приїхали гості», «Ой куди ж ви сірі гуси, полинете?», «Ненько моя та рідненька», «Ой пливе човен по росі», - з них постає цілий світ почувань і думок дівчини перед весільної та весільної пори.
Весільні пісні – промовистий доказ не лише багатства змісту й форм найбагатшого з усіх обрядів – весільного, а й високої моралі українського народу.
0 коммент.:
Дописати коментар