краси і гармонії? Адже після тяжкої хвороби людина особливо цінує життя.
Леся Українка(Лариса Петрівна Косач-Квітка) народилась 25 лютого 1871 р. у Новограді-Волинському. Батько – юрист за освітою, займав посаду голови з’їзду мирових посередників;
мати – Олена Пчілка відома українська письменниця, рідна сестра Михайла Драгоманова.
Влітку 1878 р. В Парижі відбувся міжнародний літературний конгрес під патронатом Віктора Гюго та Івана Тургенєва. Михайло Драгоманов приїхав на цей конгрес, щоб виступити проти обурливої заборони української літератури, підготував брошуру українською мовою «Українська література, заборонена російським урядом». Олена пчілка вмовила чоловіка поїхати в Париж. Їй дуже хотілося побачитись з братом. Зустріч відбулась. За контакти з неблагодійним політичним емігрантом царський уряд не забарився з покаранням «непокірного» Косача.
7 листопада 1878 р. “приказом по министерству внутренних дел» голову з’їзду мирових посередників Петра Антоновича Косача переведено із Новограда-Волинського(Звягеля) на таку ж посаду до Луцька. Це була розплата-попередження тільки за контакти з Михайлом Драгомановим.
Згодом родина Косачів придбала невелике помістя Колодяжне, що біля Луцька на Волині. З Колодяжним і пов’язані найкращі роки лесі Українки: щасливе дитинство(в сім’ї панували доброзичливість, любов, лад, спокій), творча юність _ коли відбувалось глибоке пізнання світу і себе в ньому. Тут була незвичайна краса поліських ранків, таємничих борів, наповнених Русалками, Лісовиками. Згодом, у далекій Грузії, коли сорокарічна жінка за станом здоров’я уже не зможе відвідувати синьооку Волинь, прийде у сни урочище Нечимне, що неподалік Колодяжного, і стане живою декорацією «Лісової пісні». А в одному з листів до матері Леся Українка напише: «Мені здається, що я просто згадала наші ліси та затужила за ними».
Діти в сім’ї Косачів виростали у праці(трудилися на грядках, варили варення, господарювали в оселі), бігали босоніж з сільськими дітьми по гарячій пилюці, бавилися з ними в різні ігри, співали народні пісні. Тут Леся глибоко пізнала красу духовного світу простого українського народу, сама причастилася біля життєдайного народного джерела.
Органічним сплавом у творчості Лесі Українки виступають світовий досвід, почерпнутий із літературних джерел, і народна творчість, щедро дарована волинським людом.
«Мені легко було вийти на літературний шлях,- писала якось Леся Українка своїй жирій подрузі Ользі Кобилянський, - але від того не менше кололи мене поетичні терни, а власне - невіра в свій талант, трудне шукання правого шляху і тисячі інших, про які я не буду Вам говорити, бо Ви їх, певне, знаєте».
Після літературного дебюту були публікації в періодиці, альманасі «Перший вінок». У Львові за допомогою і під безпосереднім наглядом Івана Франка в друкарні Наукового товариства імені Т. Шевченка 1893 р. вийшла у світ збірка поезій «На крилах пісень». І.Франко в статті «Наше >>>[1], [2], [3]
0 коммент.:
Дописати коментар