Біографія Олександра Олеся
(5 грудня 1878 р. - 22 липня 1944 року)
Сяйво його журби і радості родилось тоді, коли зеніту сягало поетичне слово І. Франка, Лесі Українки, Бориса Грінченка. В літературний процес він увійшов разом із В.Самійленком, Миколою Вороним.
У поезії Олександра Олеся злилося воєдино трагічне й ліричне, смуток і окрилення, надія і страждання. Любов до України наснажувала його творчість радістю, вплітала в поетичні рядки зажуру.
Олександр Іванович Кандиба( справжнє прізвище Олександра Олеся) народився 5 грудня 1878 р. на Сумщині. Рано залишився сиротою: коли йому виповнилося одинадцять років, батько втопився. А в сім’ї було четверо маленьких дітей.
Майбутній письменник виховувався на вольовому прикладі матері, яка після смерті чоловіка не опустила руки, а мужньо взялася за виховання дітей.
Після закінчення початкової школи було навчання в хліборобській школі міста Дергачі, що неподалік від Харкова. На цей час припадає початок його літературної творчості. В 1903 році Олександр Олесь стає студентом Харківського ветеринарного інституту.
Глибоке переосмислення долі української мови та літератури, усвідомлення свого громадянського покликання відбулось в Полтаві – під час відкриття пам’ятника І.Котляревському. «Що я пережив – важко сказати! Знаю лише одне: сидів я, говорив, слухав, сміявся з тими, творчість яких так само дорога і рідна мені, як колискова пісня матері» ,- писав О.Олесь про свої враження від зустрічей з Б.Грінченком, В.Самійленком, О, Коцюбинським, Лесею Українкою.
Влітку 1906 року Олександр укладає першу книгу «З журбою радість обнялась». Він у цей час зі своєю майбутньою дружиною та її сестрою подорожує по Криму. Саме дружина почала називати Олександра ласкаво й ніжно – Олесь, давши життя його літературному псевдоніму.
0 коммент.:
Дописати коментар