Чи були шкільні роки щасливими для мене?
Мої батьки завжди з теплотою і легкою посмішкою на обличчі розповідають мені про свої шкільні роки. Вони кажуть, що і я, подорослішавши, також обов'язково буду з задоволенням згадувати про «найкращий час свого життя». Але насправді вже зараз, озираючись назад, я думаю, як же добре мені було в школі!
Приходячи туди кожен день, я могла бачитися зі своїми подругами. Ми довго розмовляли на перервах, разом обідали в їдальні, а потім гуляли або ходили один до одного в гості після занять. Навіть уроки ми завжди робили разом, ось наскільки міцна була наша дружба!
Часом, звичайно, в школі нам доводилося нелегко, особливо під час написання контрольних або диктантів з української мови. Як же ми боялися таких перевірочних робіт! Часом навіть сиділи за партою, ховаючи в руці зім'яту шпаргалку, і відчували, як тремтять під столом наші коліна.
Зате зараз я це все згадую зі сміхом, а також з легким смутком. Я розумію, що ніколи вже не буде в нашому житті таких страшних і, одночасно, веселих контрольних. Ніколи більше до нас в кабінет фізики не залетить горобець, а однокласник Сергій не впаде зі стільця, заснувши на уроці літератури.
Так, шкільні роки дійсно були чудові! Як же добре було нам усім не тільки вчитися, а й ходити в походи з класним керівником, відвідувати виставки і театри! А дискотеки в кінці кожної чверті, святкові концерти і Новорічні вистави, де ми всі брали участь, хіба можна забути таке ?!
Звичайно, немає, і тому я завжди буду пам'ятати про школу. Завжди буду спілкуватися зі своїми колишніми однокласниками, і відвідувати улюблених вчителів, так як не може, і не повинно бути інакше!
Мої батьки завжди з теплотою і легкою посмішкою на обличчі розповідають мені про свої шкільні роки. Вони кажуть, що і я, подорослішавши, також обов'язково буду з задоволенням згадувати про «найкращий час свого життя». Але насправді вже зараз, озираючись назад, я думаю, як же добре мені було в школі!
Приходячи туди кожен день, я могла бачитися зі своїми подругами. Ми довго розмовляли на перервах, разом обідали в їдальні, а потім гуляли або ходили один до одного в гості після занять. Навіть уроки ми завжди робили разом, ось наскільки міцна була наша дружба!
Часом, звичайно, в школі нам доводилося нелегко, особливо під час написання контрольних або диктантів з української мови. Як же ми боялися таких перевірочних робіт! Часом навіть сиділи за партою, ховаючи в руці зім'яту шпаргалку, і відчували, як тремтять під столом наші коліна.
Зате зараз я це все згадую зі сміхом, а також з легким смутком. Я розумію, що ніколи вже не буде в нашому житті таких страшних і, одночасно, веселих контрольних. Ніколи більше до нас в кабінет фізики не залетить горобець, а однокласник Сергій не впаде зі стільця, заснувши на уроці літератури.
Так, шкільні роки дійсно були чудові! Як же добре було нам усім не тільки вчитися, а й ходити в походи з класним керівником, відвідувати виставки і театри! А дискотеки в кінці кожної чверті, святкові концерти і Новорічні вистави, де ми всі брали участь, хіба можна забути таке ?!
Звичайно, немає, і тому я завжди буду пам'ятати про школу. Завжди буду спілкуватися зі своїми колишніми однокласниками, і відвідувати улюблених вчителів, так як не може, і не повинно бути інакше!
0 коммент.:
Дописати коментар