У притчах Івана Франка повчання розгортається у сфері образів і понять, які запозичені автором із природи і побуту.
Мені надзвичайно сподобалась "Притча про захланність" та "Притча про життя". У "Притчі про захланність" автор вміло зображає жадібність та захланність людини. Засліплений золотом господар дому поступово втрачає коня, слугу, сина, дружину, а потім і сам помирає від жала гадюки, яку оберігав усі ці роки, бо щодня вона йому приносила золоті червінці , а після другого укусу дорогоцінні камінці. Саме через образ господаря Іван Франко показує якою мізерною може бути людська душа через засліпленість золотом. Образ господаря переростає в символ захланності, що погубить усе в житті.
"Притча про життя" вражає філософським поясненням автора сенсу життя. Вона є надзвичайно повчальноюю, оскільки автор чітко пише, що "в братерстві, у надії, у змаганні до вищих, чистих цілей є ваш рай!"
0 коммент.:
Дописати коментар