Ці словосполучення асоціюються мені із лісом. Я люблю природу, а особливо восени. Коли йдеш по різнобарвних, жовтих, багряних, жовтогарячих листочках, чуєш їх шарудіння під ногами, їх м'який дотик хочеться підслухати їх шепіт, розгадати їх думки, дізнатись про їхні відчуття. Мені завжди було цікаво про що шепочуть квіти, трави чи гарно їм жити на землі і чи строга їх мати - природа. Природа - одне з найчудотворніших створінь Божих рук, це одна досконалість, реалістичність і неповторність "Шепіт...", напевно і природа вміє говорити не лише прозою, а й віршами, не тільки говорити, а й співати;
"Ніжний звук зітхання" - не лише існувати але й жити, відчувати, радіти і сумувати, страждати і знову зачаровуватись життям.
0 коммент.:
Дописати коментар