Славетна письменниця Марко Вовчок( Марія Олександрівна Вілінська) народилася 22(10) грудня 1833 року в Єкатериниському Єлецького повіту Орловської імперії. Батько її, Олександр Олексійович Вілінський, - армійський офіцер, мати, Парасковія ПетрівнаЮ походила з місцевого російського дворянського роду Данилових.
1845-1848 рр. Марія Олександрівна вчилася в одному з харківських приватних пансіонатів. Потім оселилася в Орлі у своєї тітки Є. Мордовиної, де зустрічалась із російськими письменниками та етнографами та спілкувалась з ними на різні теми.
В січні 1851 року Марія Вілінська одружується з Марковичем і одразу виїжджає на Україну, живе в Чернігові ( 1851 - 1853 рр. ), Києві ( 1853 - 1858 рр. ) та Немирові ( 1856 - 1858 рр.) . Ще в Орлі вона цікавилася народною творчістю, російськими та українськими піснями. А тепер вона записує їх з уст українського народу. 1854 року деякі з цих пісень було надруковано у збірнику А.Метлинського " Народные южнорусские песни". Протягом 1856 і першої половини 1857 року Марія пише оповідання українською мовою і надсилає їх до Петербурга Пантелемону кулішу. Твори вийшли окремою збіркою під назвою " Народні оповідання Марка Вовчка".
1858 - 1859 рр. працює над творами " Інститутка", " Ледащиця" та " Гайдамаки".
На початку січня 1859 року вона переїжджає до Петербурга. Там вона особисто познайомилась з Шевченком. Особиста зустріч у Петербурзі зміцнила їхні дружні взаємини.
На початку травня 1859 року виїжджає за кордон, а саме у Дрезден, а потім була в Німеччині, Італії, Швейцарії, Чехії та ін.
1867 р. Марія Олександрівна повертається до Петербурга і починає активно співпрацювати з Д.Писарєвим, М.Некрасовим та ін.
В 70-ті роки письменниця віддає багато енергії громадській діяльності серед жінок. Протягом 1871 - 1872 рр. за її редакцією в Петербурзі виходить ілюстроаний журнал " Переводы лучших иностранных писателей". До участі у випуску журналу вона залучає багато жінок.
З 1867 до 1876 років Марко Вовчок переклала 15 творів Жюля Верна російською мовою.
1875 року Марія одружується з іншим чоловіком . З ним та маленьким сином Борисом надовго виїжджає на Північний Кавказ. З 1886 до 1893 р. знову живе на Україні в м.Богуславі, с. Хохітва, буває в Києві.
1893 року виїжджає до Саратова. Пише оригінальні твори, перекладає з польської мови та готує повне зібрання своїх творів. В останні роки життя живе в селі Олександрівському, а потім у Нальчику, на хуторі Долинському.
Вона есь час жила інтересами народу. Тяжка недуга зламала письменницю й борця за щастя народу. Померла вона 10 серпня 1907 року в м. Нальчику, де й похована.
0 коммент.:
Дописати коментар