Головний герой новели «главковерх чорного трибуналу комуни», керівник однієї з більшовицьких «трійок», що вершать революційне правосуддя. Розстрілюючи сотні й сотні інакомислячих. За його ж словами, він «»бандит – за одною термінологією, інсургент(повстанець Великої французької революції) – за другою. До інсургентів герой відносить себе і своїх друзів, до версальців-ворогів. Так називали ворогуючі сили Великої французької революції, і згадка про ті події невипадкова: французька революція, що висунула гасло: «Свобода, рівність, братерство», була, однак, дуже кривавою. Ще жахливішим став більшовицький переворот. Діяльність «чорного трибуналу комуни» - тому свідчення. Сам герой називає його «синедріоном» - неправедним судом без свідків і адвокатів. Кожному, хто постає перед ним, вирок один – «розстрілять». Та герой твору жене від себе будь-які сумніви, бо знає, що все це – в ім’я світлого майбутнього “загірної комуни». На мою думку, в цьому і полягає трагічність його образу. Адже він свідомо жене від себе почуття любові і ніжності до мами що уособлює ще не втрачену ним совість і людяність, а намагається стримати слабодухість, щоб остаточно виявити свою відданість чомусь несуттєвому і непотрібному. Він сліпо залишається вірити абстрактній ідеї, яка зрештою вимагає зректися всього людського.
Якщо вам допомогла ця стаття, то подякуйте "лайком" в фейсбук або твітер.
Для вас писав Admin
0 коммент.:
Дописати коментар