Гамлет – головний герой одноіменної трагедії, якого, як на мене, досить важко зрозуміти. Він втратив батька і матір теж наполовину, оскільки вона за два місяці після смерті чоловіка одружилася з його братом, що не вважалося буденним. Він втратив кохану і друзів, які приходили до нього лише як придворні короля, щоб дізнатись причину його безумства. Тому йому можна поспівчувати. На мою думку, Гамлет це сукупність високих моральних цінностей, таких як хоробрість, сила волі, наполегливість, вірність друга, незрадливість. Я стараюся зрозуміти його стан і тому виправдовую скоєні ним вбивства. Він настільки люблячий і відданий син, що готовий занапастити власну душу заради батька. Незважаючи на свою досконалість, він дуже самокритичний : «Ледащо, тугодум, безверхий бевзь, тюхтій оспалий, ні на що не здатний, марнію і мовчу; мовчу й за батька, у кого владу та життя так підло украдено». У деяких епізодах він сам безпомічний, але дає поради інших. Зокрема, королеві – матері, щоб відкинула гіршу половину серця і не лягала в ліжко дядька. «Вдержіться цю ніч, завтра буде лише терпіти піст, атам лише й легше». Для короля таке він каже : «Ми годуємо худобу, що годує собою нас, а самі годуємось, щоб нагодувати черву. У ситий король і осудий жебрак – тільки різні каїдки, дві страви на той самий стіл». Хоча Гамлет і грає божевільного, проте слова і висловлювання його, як помітив Полоній, куди кращі від здорового глузду.
Гамлет – це довершений персонаж у неперевершеній трагедії. Він навчив мене дивитися на себе очима ближніх, любові і поваги до батьків, а також вміти ставитись до себе самокритично.
0 коммент.:
Дописати коментар