Які думки навіяв мені сонет Вільяма Шекспіра?

 Сонет як епічний жанр підкоряється чітким композиційним законам. Він розвиває якусь певну тему або дві теми, що переплітаються одна з одною. Наприкінці вірша – висновок. І все це має вміститись у чотирнадцять рядків.

   І, незважаючи на ці суворі вимоги для написання, Шекспір створив багато сонетів: незрівнянних і неперевершених. Зокрема, Дмитро Павличко зазначає, що «Сонети» Шекспіра, хоч і писалися роками, є цілісним твором, а не збіркою віршів на окремі теми. Це-драма душі, яка розвивається не за наперед заданим замислом, а за імпровізаційною здатністю людської долі. У сто тридцятому сонеті Шекспір висловлює тему краси. Він, хоча і знає, що кохана недосконала, але, на відміну від вигаданих «богинь», реально існує.
Тому реальність краща від «вигаданої, оманливої краси. Цей сонет, на мою думку, висловлює відсутність почуття часу і кордону. Цей сонет навіює мені почуття надії, радості і щастя, що може подарувати лише любов.

   Любов – прекрасне почуття.Вільям Шекспір по-справжньому кохав свою «смугляву панку», тому зміг написати про неї такі чудові слова.