Біографія Василя Стефаника

           Біографія Василя Стефаника

  Осипа Маковея важко було зворушити. Це був педантично-раціональний чоловік. Не дивно, що колеги іноді жартома називали його «поліном». М.Рудницький розповідає, як О.Маковей вперше читав збірку В.Стефаника «Синя книжечка». Зворушений, він не стримував слів.

  …Дебют В.Стефаника в українській літературі був яскравий. Читачів захоплювала велична правдивість, з якою була зображена душа селянина. Згодом В.Стефаника назовуть «селянським Бетховеном», «володарем дум селянських». Душа нашого народу у його творчості повернулася до цілого світу печаллю і болем, величчю і трагічністю.

    Народився Василь Семенович Стефаник 14 травня 1871 р. в заможній селянській родині в селі Русові на Снятинщині. Зростав майбутній письменник серед бідняцької дітвори. А пізніше було навчання в рідному селі, у Снятинській початковій школі, Коломийській гімназії. За участь у таємному гуртку В.Стефаника було виключено з гімназії. Він змушений продовжувати навчання в Дрогобицькій гімназії. Навчаючись у Франковому краї. Стефаник чув багато розповідей про великого письменника. Юнакові, який мріяв стати літератором, дуже хотілось зустрітись з Іваном Франком, поговорити з ним.

   Одного разу В.Стефаник спеціально пішов до Нагуєвич, щоб зустрітись з І.Франком. Ця зустріч запам’яталась на все життя.

   Закінчивши гімназію, Стефаник, за бажанням батька, поступає на медичний факультет Краківського університету. Бере активну участь у радикальному русі Галичини, тижнями мандрує селами Прикарпаття, агітуючи за «мужицького посла» І.Франка.

   Перебуваючи в Кракові, В.Стефаник не виявляв великого інтересу до немилої йому медицини. Він активно включився в культурне життя студентів, відвідував вистави театру й концерти, виставки, багато читав. Цьому сприяє знайомство та багаторічна дружба з Вацлавом Морачевським та його дружиною Софією Окуневською.  

  Перший період літературної діяльності Василя Стефаника припадає на 1897 – 1900 роки. Наприкінці 1897 р. в чернівецькій газеті «Праця» було надруковано сім новел. Перша збірка новел «Синя книжечка» вийшла з друку в Чернівцях 1899 р. 1900 р. у Львові побачила світ збірка «Камінний хрест», 1901 – «Дорога».

   Краківський університет письменник не закінчив. Втрата матері, яка дуже опікувалася своїм сином і часто, потай від батька, допомагала йому, боляче вразила письменника. Заняття медициною не приносило жодного задоволення, вабила літературна праця. До того всього доєдналась ще й хвороба. В січні 1904 р. Василь Стефаник одружується і переїжджає до тестя, в с. Стецеву, недалеко від Русова. У 1910 р. він оселяється в рідному селі, побудувавши там хату. Багато часу й сили віддавав захистові інтересів селян в урядових установах та суді. Щоб мати допомогу, він 1912 р. запросив переїхати до Снятина свого давнього друга Марка Черемшину.

   З 1900 р. по 1914 р. Василь Стефаник перериває свою письменницьку діяльність. Зовні цей факт можна пов’язати з одруженням та погіршенням здоров’я. Але насправді причина була іншою. Стефаник не знаходить суспільного ідеалу, не знаходить точки опори для своєї творчості. І тільки події першої світової війни виводять його з творчої кризи. Аналогічна творча пауза була і в його побратима по перу Марка Черемшини.

   Ідеї національного відродження стали основними в новелах «Марія»(1916), «Сини»(1922), написаних у другий період творчості. Свого пера він не випускає до самої смерті. Помер Василь Стефаник 7 грудня 1936 року.