Порівняльна характеристика Фауста і Вагнера
Фауст і Вагнер
Фауст вник у філософію і здобув професії лікаря, правника і богослова, мав докторське звання, але за його словами, «як дурнем був, так і лишивсь». Йому не достатньо знань здобутих віками, записаних в фоліантах, він прагне самостійно здобути істину і знання про життя. Він не пустослівний, адже за його словами та промова має надію на життя, яка розумна і змістовна, а не цяцькована і бундночно-пишномовна. Вагнер, на відміну від Фауста, вважає казання річ нелегкою, адже говорить, що люди живуть здебільшого самотою, має інший підхід до казання. Вагнер ще не втратив надії пізнати світ, людський розум і почуття, йому приємно вести розмову з таким вченим, як Фауст. Він щиро ставиться до нього і поважає його всією своєю сутністю.Фауст на самоті в деякій мірі співчуває йому
: «Іще його не зрадила надія; копається в гноїську, скарб шука, а знайде часом черв’яка, то, дурень, і тому радіє…» Сам Фауст блукає лабіринтом, з якого не може знайти вихід. Він уже зв’язував, що не є богом, але не знає що робити далі : чи відректися від давніх мрій, а чи тікати? Себе порівнює із сліпим хробаком, що вплаз живе і землю риє-пушить, поки його чиясь нога роздушить. Вчений у певний час вже хоче себе отруїти, але його зупиняє Великодній ранок і дзвони, що кличуть до собору. Отже, Фауст, сидячи у свому кабінеті, ще не втратив моральних цінностей, яких дотримувався змалку.
: «Іще його не зрадила надія; копається в гноїську, скарб шука, а знайде часом черв’яка, то, дурень, і тому радіє…» Сам Фауст блукає лабіринтом, з якого не може знайти вихід. Він уже зв’язував, що не є богом, але не знає що робити далі : чи відректися від давніх мрій, а чи тікати? Себе порівнює із сліпим хробаком, що вплаз живе і землю риє-пушить, поки його чиясь нога роздушить. Вчений у певний час вже хоче себе отруїти, але його зупиняє Великодній ранок і дзвони, що кличуть до собору. Отже, Фауст, сидячи у свому кабінеті, ще не втратив моральних цінностей, яких дотримувався змалку.
Юрба, коли Фауст із Вагнером вийшли поспілкуватися, радо вітала Фауста: «Ти йдеш, і всі стоять рядами, шапкуючи, прохід даючи: ще мить – і всі навколішки впадуть, немов перед священними дарами!» Проте Фауст ставиться до цих похвал самокритично: «Хвала юрби звучить нині як глум, і скільки я вже передумав дум, про те, що ми, невдахи бідні, і батько, й син – похвал не гідні!» Вагнер вважає, що як син продовжує роботу батька, то все одно має щось більше досягти. Його найбільша книга-втіха, а Фауст бажає пташинні крила чи чарівний плащ, що поніс би його у незнаний світ.
Отже, Фауст і Вагнер – два різні типи вчених. Вони відрізняються як кількістю знань, так і поглядом і переконаннями.
0 коммент.:
Дописати коментар