відкривається або, вірніше, привідкривається. Відтак, з лабіринту Е.По читач, спираючись на руку автора, виходить переможцем.
Означена структура здогаду співвідноситься (проте, не завжди) з героями його творів. В одному з давніх часописів я знайшла цікаве твердження щодо героїв або, мабуть, єдиного героя творів Е.По. Йшлося про визначальну якість цього багатостраждальця, що переживає в оповіданнях такі незвичайні пригоди та надприродні жахи. Цією якістю була здатність холодного розрахунку, що уможливлює дати собі раду за будь-яких обставин, розібратися у всіх складностях і життєвих зчепленнях. Ця здатність розглядалася, як властива американцю, що ніколи не втрачає влади над собою 4/. Улюбленого героя Е.По можуть звати Ганс Пфааль, Дюпен, Легран, він може бути героєм "Чорного кота" , "В полоні Мальстрему", "Це ти" - всюди він однаково володіє собою, не втрачає присутності духу. Цей герой може виборсатися з прірви безвиході, вивищитися над несправедливістю та приниженням, здолавши їх, вийти з лабіринту незбагненого, незрозумілого.
По-четверте, можна говорити про лад творів Е.По, оскільки вони побудовані відповідно до єдності ефекту. Авторська ідея, щодо єдності ефекту твору на читача, обумовлювала якнайточніший добір та розташування деталей у новелі та поезії. Митець пам’ятав про необхідність весь час мати перед очима розв’язку. Окремі епізоди і сам тон оповідання підпорядковувалися загальному задуму, оскільки лише у такий спосіб можна було надати ходу дії потрібні логічність та зв’язність 5/.
Лад прозових творів Е.По засвідчує й те, що вони апелюють до читацької креативності, тож гармонії. У своїй прозі автор в рівній мірі змушував читача підкоритися всевладдю твору і , одночасно, уможливлював власну, читацьку співтворчість. Він прагнув, щоб душа читача перейнялася ефектом твору.
Тож, по-п’яте, гармонія завершених творів американського митця обумовлена тим, що він не прагне перетворити їх на закриті. Всі вони зберігають поетичну якість. Для У.Еко - поетична якість - здатність тексту породжувати різні прочитання, не вичерпуючись до дна. Тож, читач залучається до інтерпретації тексту. Опиняючись в лабіринті здогаду Е.По, читач актуалізує власний досвід, відтак підключається до енергії ладу творів американського романтика.
В одній з своїх рецензій Е.По відмічав, що справжня оригінальність там, де авторські новації апелюють до напівсформованих, невиражених фантазій (fancies) людства, витончених проявів сердечних пристрастей, зародків інстинктів 6/.
Причому, твори Е.По уможливлюють максимальне збільшення креативної ролі читача. Г.Гессе в своєму есе "Про читання книг" розрізняє 3 типи читачів. Останнім з цих типів є господар, що грається з текстом. Він "купається" в потоці озарінь та імпульсів, спонуканих текстом. Він взагалі перестає бути читачем. Але без цієї сходинки читач залишається поганим, незрілим реципієнтом-школяриком. Він ще не знає, не відчуває , "що твори Гете - це не Гете, а томи Достоєвського - це не Достоєвський, це лише їхня спроба, їхнє відчайдушне, ніколи до кінця не здійснене намагання опанувати багатоголосся та багатозначність світу, в епіцентрі якого вони знаходились" 7/.
Те саме Гессе міг би сказати й про Е.По.
________________
* Поняття "лад" та "гармонія" використовуються як синонімічні і розкриваються, як співзвуччя, співрозмірність, узгодження, стрункість. Можливість такого синонімічного уподібнення коріниться в етимології поняття "гармонія". Відомо, що в давньогрецькій традиції Гармонія була уособленням порядку та симетрії світобудови, оскільки узгоджувала в собі якості двох богів - війни та краси.
Крім того, посутнє ототожнення цих двох понять обумовлене роздумами Г.Башляра, який у своїх естетичних есе розкривав уяву, як джерело не лише поезії, але й буття та думки.
0 коммент.:
Дописати коментар