Біографія Степана Васильченка( реферат)

Біографія Степана  Васильченка
( 8.01.1879 – 11.08.1932 )
                                                    
   «Гадаю, що проза Степан Васильченка, - писав Олесь Гончар,- знаходить шлях до сердець читачів передусім тому, що вона правдива й поетична, зігріта почуттям поваги до людської особистості… Талант мужності й співчуття, без яких не буває справжнього письменника, вищою мірою був притаманний цій людині, виявляючись і в творчості Васильченка, і в його життєвих вчинках».
   Високий гуманістичний пафос, життєва правдивість. Поетизація людини праці, невичерпний оптимізм притаманні творчості Степана Васильченка.
   Народився Степан Васильович Панасенко( справжнє прізвище письменника) 8 січня 1879 року в містечку Ічня на Чернігівщині, в сім’ї безземельного селянина-шевця. «Холодні зими, недоїдання, чад у хаті, брак чобіт. Пасіння чужих овець, батрацька праця на левадах і городах і перша гіркість зневаги до тієї бідності…»
   Батько майбутнього письменника. Зазнавши на собі тягар бідняцької долі. Прагнув вирвати дітей зі злиднів. Дати ім. освіту. Після закінчення початкової школи С. Васильченко готується до вступу в учительську семінарію. Врешті його мрія здійснилася : 1895 р. юнак вступив до Коростишівської учительської семінарії. Після її закінчення  працює в школах Київщини та Полтавщини. З перших років зіткнувся з великими труднощами: напівзруйнована школа, брудні, холодні класи, нестача підручників. Молодий учитель енергійно береться до роботи.
   У 1904 р. С.Васильченко вступив до Глухівського педагогічного інституту. Під впливом революційних подій 1905 р. він вирішує залишити навчання. Повертаючись у село,- ближче до народу. Проте мріям не судилося здійснитись: наближався розгул реакції. Прагнучи глибше ознайомитись з життям робітничих районів, письменник їде на Донбас. За доносом його арештовують.
   Хворого на тиф С.Васильченка за відсутністю доказів 1908 р. польовий суд виправдовує і звільняє з Бахмутської тюрми. Він повертається до рідної Ічні, заробляє на життя приватними уроками. Водночас серйозно й наполегливо починає займатися літературною творчістю. Протягом кількох років створено цілий ряд новел і оповідань («Роман», «Мужицька аихметика», «У панів» а ін.). У 1911 р. виходить перша збірка новел – «Ескізи», в 1915 році друга – «Оповідання». «Для своєї творчості я брав свідомо сюжети із близького мені життя, поставивши собі за завдання одбити його в художніх засобах, повернути мого читача лицем до його власного життя, до близьких йому людей, до його величезного класу з його інтелігенцією, класу, що повинен бути господарем, до рідного народу».
   Творчість Степана Васильченка 20-30-х років відзначається розширенням тематичного і жанрового діапазону. Він пише драматичні твори, працює в жанрі кінодраматургії, займається перекладацькою роботою. На особливу увагу заслуговує задум створити широке біографічне полотно – роман-епопею про життєвий і творчий шлях  Т.Шевченка. Із п’яти запланованих частин була написана тільки перша – “ В бур’янах”.
  Васильченко не прийняв радянської дійсності, його твори правдиво показують життя українців після  революції. Він з тривогою вдивляється у майбутній день. 11 серпня 1932 р. смерть обірвала творчі задуми С.Васильченка.