Біографія Лесі Українки - реферат


Біографія
Леся Українка
(25.02.1871 – 1.08.1913)
                                                           
   Чому цю тендітну жінку із гладко зачесаним волоссям називають «єдиним мужчиною на всю Україну?» Чому називають її дочкою Прометея? Чому її ім’я в нашій уяві асоціюється з ідеалами добра, справедливості, вселюдського поступу?
   У часи коли свої й чужі вороги цвях за цвяхом вбивали в домовину, в якій хотіли назавжди поховати українську мову, а відтак – і весь народ, пролунав голос юного дівчати і підпис – як виклик під поезіями «Конвалія»,»Сафо» в журналі «Зоря» (1884) – Леся Українка. В час, коли з активного вжитку було викинуто слово «українець», замінене образливо-лайливим «малорос», дівчина з пшеничним волоссям і допитливими очима назвала себе Українкою. Назвала, щою нагадати деяким «мужам хоробрим», котрі рвалися до слави, чинів і благополуччя, що є вічні, незнищенні цінності, що люди, які во ім’я власного блага зрікаються Вітчизни, - приречені на деградацію. І жоден достаток не може тоді повернути юрбі свою Вітцівщину.
     Великий вплив на формування поетеси Лесі Українки мав дядько, по маминій лінії, Михайло Драгоманов. Він змушений був емігрувати з Росії. У Софії, де жив Драгоманов. Він змушений був емігрувати з Росії. У Софії, де жив Драгоманов, часто гостювала Леся, користувалась багатою бібліотекою, вважала його своїм наставником.
   Леся Українка була однією з найосвіченіших жінок свого часу. Вільно володіла кількома європейськими мовами. Була талановитою перекладачкою. Вірші Гейне, Байрона, Ади Негрі, уривки з творів Данте і Шекспіра, давні єгипетські пісні – зразки творчих перекладів, які розширювали перед українцями світ, допомагали їм завдяки перекладам-шедеврам пізнати світову літературу.
   Дев’ятнадцятирічною дівчиною Леся написала підручник з «Історії східних народів» - для молодших сестер. Вона була талановитою піаністкою, тонко розуміла мистецтво. Її душа й тіло були загартовані стражданнями. Ця тендітна дівчина вела тридцятирічну боротьбу з невиліковною хворобою – туберкульозом. На порі одинадцятої весни її спіткало страшне лихо, і потяглися дні, наповнені нелюдськими стражданнями, тяжкими операціями. У такому стані загострюється відчуття сприймання краси життя, і розквітла весняна гілка за вікном уявляється дарунком долі.
   Скрупульозність, витонченість, граціозність, з якою поетеса описує красу волинського краю в «Лісовій пісні», - хіба не шедевром світового масштабу? Можливо, страждання(фізичні духовні – туга за гнобленим народом) викристалізовували незвичайне бачення світу, його дивної   >>>


[1], [2], [3]

0 коммент.:

Дописати коментар